Модератор форума: Назаров, Валентин, доброхот, Tatjana4799  
Авиации СГВ форум » МЕМОРИАЛЫ И ЗАХОРОНЕНИЯ СОВЕТСКИХ ВОИНОВ » ПОИСК ПО ВСЕМ СТРАНАМ » Без вести пропавшие » ЗВЕЗДА И КРЕСТ КОМБАТА САПРЫКИНА (О моём земляке)
ЗВЕЗДА И КРЕСТ КОМБАТА САПРЫКИНА
ГеннадийДата: Воскресенье, 17 Февраля 2013, 09.42.47 | Сообщение # 121
Группа: Модератор
Сообщений: 26519
Статус: Отсутствует
Цитата (Nestor)
Цитата (Геннадий_)
Шталаг же I B к этому штампу не имеет никакого отношения

Я же говорил: самый первый, нижний уровень отфильтровки вербуемых. Поэтому и. Хотя притом вопрос о вероятности наличия зондерлагеря Валли I внутри I B остается.

А какой смысл был ограничивать WALLI лишь одним шталагом? Склоняюсь к тому, что это более НАДшталаговская структура.


С уважением,
Геннадий
Буду благодарен за информацию о побегах советских военнопленных
Suche alles über Fluchtversuche von russischen Kriegsgefangenen.
 
NestorДата: Воскресенье, 17 Февраля 2013, 16.24.45 | Сообщение # 122
Группа: Эксперт
Сообщений: 25600
Статус: Отсутствует
Цитата (Геннадий_)
Склоняюсь к тому, что это более НАДшталаговская структура.

Одно другого не исключает.


Будьте здоровы!
 
NestorДата: Воскресенье, 17 Февраля 2013, 16.26.14 | Сообщение # 123
Группа: Эксперт
Сообщений: 25600
Статус: Отсутствует
Цитата (Геннадий_)
У военнопленных, отпущенных из плена во Власовскую РОА обычно указывалось место и в/ч (вермахта)

28 марта 1945 г. было уже как-то не до этого. :)


Будьте здоровы!
 
ГеннадийДата: Воскресенье, 17 Февраля 2013, 16.41.13 | Сообщение # 124
Группа: Модератор
Сообщений: 26519
Статус: Отсутствует
Цитата (Nestor)
Цитата (Геннадий_)
У военнопленных, отпущенных из плена во Власовскую РОА обычно указывалось место и в/ч (вермахта)

28 марта 1945 г. было уже как-то не до этого.

Речь не об этой крайней дате, а вообще о конце 44-го - начале 45-го. Все структуры рейха уже трещали, конечно, но учет вели по пленным. Пожелавших примкнуть из плена ко власовцам показываю здесь:
http://www.sgvavia.ru/forum/144-2252-28

А чисто интуитивно предполагаю, что немцы не называли власовцев легионерами - это словечко приберегалось для других.


С уважением,
Геннадий
Буду благодарен за информацию о побегах советских военнопленных
Suche alles über Fluchtversuche von russischen Kriegsgefangenen.
 
ГеннадийДата: Воскресенье, 17 Февраля 2013, 17.25.08 | Сообщение # 125
Группа: Модератор
Сообщений: 26519
Статус: Отсутствует
Цитата (Геннадий_)
Цитата (Nestor)
Цитирую справку С. П. Чуева о Летцене:

Контрразведывательная школа РОА в г. Летцен

В августе 1942 г. был создан «Особый лагерь для подготовки офицерского состава частей РОА» и при нем в изолированных бараках была организована спецшкола для подготовки контрразведчиков РОА и для лагерей военнопленных.

Не буду (пока) спорить с Чуевым, однако приходилось читать другое название лагеря (или это был другой?): опросный лагерь Лётцен.

Ещё одна непонятная запись у женщины-партизанки:
Stalag I B v(on) Feste Bogen

http://obd-memorial.ru/Image2....57fef59
Номер записи 272078377
Фамилия Мерзлякова
Имя Надежда
Отчество Дмитриевна
Дата рождения 17.08.1920
Место рождения Киргизская ССР, Фрунзенская обл., г. Фрунзе
Последнее место службы 1 партиз. Бр.
Воинское звание ст. лейтенант
Лагерный номер 50312
Дата пленения 16.03.1944
Лагерь шталаг I B
Судьба передана гестапо/СД
Название источника информации ЦАМО
Номер фонда источника информации Картотека военнопленных офицеров

Подразумевается Лётцен?


С уважением,
Геннадий
Буду благодарен за информацию о побегах советских военнопленных
Suche alles über Fluchtversuche von russischen Kriegsgefangenen.
 
NestorДата: Воскресенье, 17 Февраля 2013, 18.22.22 | Сообщение # 126
Группа: Эксперт
Сообщений: 25600
Статус: Отсутствует
Boyen?

Будьте здоровы!
 
ГеннадийДата: Воскресенье, 17 Февраля 2013, 18.24.56 | Сообщение # 127
Группа: Модератор
Сообщений: 26519
Статус: Отсутствует
Цитата (Nestor)
Цитата (Геннадий_)
особый лагерь Ошевитц/Бреслау"

Я не нашел о нем никаких данных. Будто его и вовсе в природе не существовало. Может быть, Войтек о нем что-то слыхал? Вообще о таких особых лагерях в Польше? Вряд ли он на все ген.-губ. был единственным.

Предположим, что это искаженное (по созвучию) от
Auschwitz


С уважением,
Геннадий
Буду благодарен за информацию о побегах советских военнопленных
Suche alles über Fluchtversuche von russischen Kriegsgefangenen.
 
NestorДата: Воскресенье, 17 Февраля 2013, 18.24.59 | Сообщение # 128
Группа: Эксперт
Сообщений: 25600
Статус: Отсутствует
Цитата (Геннадий_)
Пожелавших примкнуть из плена ко власовцам

Вот именно, пожелавших. А экслеги должны были призываться на спасение рейха не по их желаниям.


Будьте здоровы!
 
ГеннадийДата: Воскресенье, 17 Февраля 2013, 18.28.14 | Сообщение # 129
Группа: Модератор
Сообщений: 26519
Статус: Отсутствует
Цитата (Nestor)
Boyen?

Ты прав: я поддался на переводчика.
" начале апреля 1843 года король Фридрих Вильгельм IV отдал приказ возведения крепости.
4 сентября 1844 года , в 18.00, на Гижицком острове, произошла церемония закладки краеугольного камня. Оценивая заслуги тогдашнего прусского военного министра Германа фон Бойен, стараниями которого было принято решение о возведении крепости.
24 декабря 1846 года крепости дали название „Feste Boyen”.

Крепость Бойен входила в линию обороны Великих Мазурских озер, и блокировала стратегический перешеек между озерами Неготин (Негоцин) и Кисайно.
Крепость была построена в виде неправильной шестиконечной звезды. Эту форму определяют высокая, примерно в 5 м, каменно-кирпичная стена длиной в 2303 м, так называемая стена Карно, сухой ров, а также внутренний и внешний земные валы. Сама крепость занимает территорию площадью почти в 100 га.
В форт вели пути через проездные ворота: Гижицкие, Кентшинские, Пороховые и Водные.
Крепость Бойен ..."
http://www.travelzone.lv/polska/fortification/boyen/index.php


С уважением,
Геннадий
Буду благодарен за информацию о побегах советских военнопленных
Suche alles über Fluchtversuche von russischen Kriegsgefangenen.
 
NestorДата: Воскресенье, 17 Февраля 2013, 18.30.19 | Сообщение # 130
Группа: Эксперт
Сообщений: 25600
Статус: Отсутствует
Цитата (Геннадий_)
Auschwitz

Так где Освенцим и где Вроцлав? В совершенно противоположных концах страны. Положим, действительно искаженное от Освенцим. Но с какого вообще боку тут Вроцлав выходит? Разве, предположительно, дизъюнктивно (исключительное или), т. е. то ли в Освенцим, то ли во Вроцлав. Насчет Освенцима более менее понятно, а насчет Вроцлава я что-то совсем не в курсе. Там, вроде, ничего похожего не было? Или Бреслау указано явно ошибочно. Тогда получается. В Освенциме в самом деле был спецлагерь школа абвера. Не штрафной. Альтернативно прямо наоборот - рабочий лагерь СС для военнопленных был, в определенном смысле, штрафным лагерем военнопленных. Тогда получается одно из двух. За "хорошее" поведение отправляли в абвершколу, за "плохое" - в рабочий лагерь СС. Остается только разобраться в том, какое поведение определили.
Одно из двух: пациент жив или уже умер. :)


Будьте здоровы!

Сообщение отредактировал Nestor - Воскресенье, 17 Февраля 2013, 18.52.46
 
СаняДата: Воскресенье, 17 Февраля 2013, 19.24.37 | Сообщение # 131
Группа: Админ
Сообщений: 65535
Статус: Отсутствует
Nestor,
Цитата (Nestor)
Тогда получается. В Освенциме в самом деле был спецлагерь школа абвера.


Вспомните,что в нее ездил писарь из лагеря Вл.Волынского.
Общее число лагерей вокруг города Освецима равнялось девяти,причем ныне мы в основном говорим о трех. Да и сама школа вполне могла быть в самом городе,а не каком то лагере,которые располагались вокруг города,а не в нем.


Qui quaerit, reperit
 
NestorДата: Воскресенье, 17 Февраля 2013, 19.32.45 | Сообщение # 132
Группа: Эксперт
Сообщений: 25600
Статус: Отсутствует
Цитата (Саня)
сама школа вполне могла быть в самом городе

На каком-то из планов я видел ее внутри основного лагеря. Есть и мемуарные свидетельства бывших узников, описывавших ее, как они ее видели снаружи.
Но были еще школы легионеров в сателлитах Освенцима, например, грузинская, если сейчас не путаю.


Будьте здоровы!

Сообщение отредактировал Nestor - Воскресенье, 17 Февраля 2013, 19.34.47
 
ГеннадийДата: Воскресенье, 17 Февраля 2013, 23.47.09 | Сообщение # 133
Группа: Модератор
Сообщений: 26519
Статус: Отсутствует
Цитата (Nestor)
Цитата (Геннадий_)
особый лагерь Ошевитц/Бреслау"

Я не нашел о нем никаких данных. Будто его и вовсе в природе не существовало. Может быть, Войтек о нем что-то слыхал? Вообще о таких особых лагерях в Польше? Вряд ли он на все ген.-губ. был единственным.

Pierwsza historyczna wzmianka o osadzie pochodzi z 1257r. pod nazwą Ozzobowitz, kiedy to książę Henryk III przekazał m.in. Osobowice klasztorowi Św. Klary, kolejno w 1268r użyto nazwy w formie Ozzobowitz, w 1287r. - Ozobowicz, 1344r. - Ossewitz, 1353r. - Oswicz, 1365r - Ossowicz, 1539r. - Osswitz, 1630r.-Oswitz.
http://www.osobowice-redzin.net/index.php?page=historia.php?call=1
http://pl.wikipedia.org/wiki/Osobowice


С уважением,
Геннадий
Буду благодарен за информацию о побегах советских военнопленных
Suche alles über Fluchtversuche von russischen Kriegsgefangenen.
 
NestorДата: Понедельник, 18 Февраля 2013, 02.20.03 | Сообщение # 134
Группа: Эксперт
Сообщений: 25600
Статус: Отсутствует
Ниже по тексту:

Podczas wojny w tutejszych restauracjach urządzono obóz deportacyjny dla Polaków. Это, понятно, 1939 г., весьма вероятно, 1940-й тоже. А потом вряд ли стали нужны вообще депортационные лагеря. У меня впечатление такое, что поздней с этим как-то все сильно проще стало: в теплушки и прямо нах хаузе без всяких непонятных лагерей. Или в какой-нибудь из освенцимов. Или в рабочие отряды тодта. Стало быть, поздней помещения должны были от выполнения этих функций освободиться. И тогда действительно их могли под спецлагерь занять. Только тут не говорится об этом. И современные авторы могут это спокойно вовсе не знать или прикидываться, будто не знают.


Будьте здоровы!

Сообщение отредактировал Nestor - Понедельник, 18 Февраля 2013, 02.26.31
 
NestorДата: Понедельник, 18 Февраля 2013, 02.45.25 | Сообщение # 135
Группа: Эксперт
Сообщений: 25600
Статус: Отсутствует
Фото бараков лагеря (Schwedenschanze, okolice Śluzy Rędzin, baraki RAD-Lager (obóz Służby Pracy Rzeszy) i Wzgórze Kapliczne.) 1942 г.
http://dolny-slask.org.pl/936697,foto.html?idEntity=564825


Будьте здоровы!
 
NestorДата: Понедельник, 18 Февраля 2013, 03.00.19 | Сообщение # 136
Группа: Эксперт
Сообщений: 25600
Статус: Отсутствует
И, как и следовало ожидать, интересность выявилась:

16.09.2011

"Polska Gazeta Wrocławska": Около 850 сталинских заключённых (в 1945 - 56 г.г.), захоронены на кладбище в вроцлавском Особовице. В том числе- 90, в отношении которых исполнен смертный приговор. Большинство умерло по причине болезней, нанесения побоев во время расследования.

- Мы хотим эксгумировать останки. Сейчас работаем на площадке, где погребено около 350 человек - говорит доктор наук Кшиштоф Швагжик из вроцлавского отделения Института Национальной Памяти.

Работы уже начаты. Местность, где коммунистическая госбезопасность захоронила свои жертвы, прокапывают археологи. Найдено уже полтора десятка фрагментов останков. Одни- с огнестрельным ранением в голову. У нас есть также пули. Заключённый был убит из пистолета, популярной "ТэТэшки" или из автоматического пистолета ППС. Пули такого же калибра - рассказывает доктор Ежи Кавецкий из учреждения судебной медицины.

Госбезопасность убивала чаще всего выстрелом в затылок. Научные работники так же не исключают повешений, но пока не наткнулись на останки со сломанной шеей.

Работы должны продлиться до конца года. Это первый этап создания во Вроцлаве воинского захоронения жертв коммунистического террора 1945-1956 г.г. Доктор Кшиштоф Швагжик говорит, что вроцлавские исследования являются крупнейшей работой подобного типа, ведущихся на территории Польши.

Особовицкое кладбище- это единственный некрополь, где сохранились почти в неизмененном виде захоронения заключённых - жертв коммунистического террора. В 1945-1956 годах на 22 площадках погребено около 840 человек, но раскрытие факта существования на кладбище захоронений заключённых сталинского периода произошло лишь в 1987 году. В них захоронены, в том числе, члены организации "Свобода и Независимость", офицеры Войска Польского и солдаты армии Андерса, участники силезских восстаний и Варшавского восстания, солдаты из Свентокшиской бригады Национальных Вооруженных Сил и участники польско-большевистской войны 1920 года .

Как будет выглядеть воинское захоронение, которое будет организовано в будущем году? - Наверное будет установлен памятник. Но мы ещё не знаем , как он будет выглядеть. Мы должны сделать проект - говорит Швагжик.

В сталинские времена в тюрьму, кроме членов т.наз. реакции, попадали также простые, невинные люди. Коммунистические палачи осуждали например тех, кто выражал недовольство на ситуацию в Польше. Когда умирали или погибали в тюрьме, семьи были лаконично информированы о смерти. Не сообщали ни причину смерти, ни места погребения. Семьи пробовали установить, где помещены останки их близких. Помогали им, например, работники кладбища, которые знали места захоронения.

http://ursa-tm.ru/forum....2-%D0%B 6%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B2%D1%8B-%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D0%B7%D0%BC%D0%B0/page__p__499650#entry499650


Будьте здоровы!

Сообщение отредактировал Nestor - Понедельник, 18 Февраля 2013, 03.05.02
 
NestorДата: Понедельник, 18 Февраля 2013, 03.11.31 | Сообщение # 137
Группа: Эксперт
Сообщений: 25600
Статус: Отсутствует
Одна из жидобольшевистских жертв, захороненных в Особовице:

Карл Эрнст Адольф Андерсен (нем. Karl Ernst Adolf Anderssen; 6 июля 1818, Бреслау — 13 марта 1879, там же) — немецкий шахматист, мастер комбинации и глава комбинационной школы, педагог, профессор математики, доктор наук.

Победитель первого международного шахматного турнира в Лондоне (1851), после которого считался лучшим шахматистом мира[1], вплоть до проигрыша матча Полу Морфи (1858).

Адольф Андерсен умер 13 марта 1879 года в своём доме от инфаркта миокарда[1]. Во время бомбардировок Второй Мировой войны его могила была разрушена. После войны Бреслау стал частью Польши и был переименован во Вроцлав. В 1957 году Польская Шахматная Федерация решила перезахоронить Андерсена в новую могилу на кладбище Особовице[48].

http://baryshnikovphotography.com/bertewo....note-47


Будьте здоровы!
 
NestorДата: Понедельник, 18 Февраля 2013, 03.18.34 | Сообщение # 138
Группа: Эксперт
Сообщений: 25600
Статус: Отсутствует
Сведения о количестве советских воинов погибших на территории Польши, указанные в карточках захоронений

П Вроцлав З48-4 Вроцлав, р-н Особовице, уч. __.__.1947 __.__.1976 индивид удов. 1 53 53 0 Захоронения2/Передача_004/0090/176_Польша/00000421.jpg 421

http://may1945pobeda.narod.ru/perez/z-poland-kart-OBD.htm

Т. е. 53 одиночные захоронения, 1947 г. В ОБД есть.


Будьте здоровы!
 
NestorДата: Понедельник, 18 Февраля 2013, 05.19.42 | Сообщение # 139
Группа: Эксперт
Сообщений: 25600
Статус: Отсутствует


то самое кладбище


Будьте здоровы!

Сообщение отредактировал Nestor - Понедельник, 18 Февраля 2013, 05.21.00
 
NestorДата: Понедельник, 18 Февраля 2013, 05.41.45 | Сообщение # 140
Группа: Эксперт
Сообщений: 25600
Статус: Отсутствует
Жертвы коммунистических преступлений, захороненные на Лончке, погребались в мундирах Вермахта. Об этом свидетельствуют пуговицы от мундиров этого формирования, найденные во время продолжающихся эксгумационных работ на Повонзках.

- В двух могилах были найдены следы немецких мундиров, об этом, главным образом, свидетельствуют пуговицы, - признаёт руководящий эксгумациями на участке на Лончке на варшавских Повонзках доктор наук Кшиштоф Швагжик из ИНП.

- То, что сегодня мы находим такие свидетельства, не означает, что мы имеем дело с захоронением людей немецкой национальности, с гитлеровскими преступниками, абсолютно нет. Потому мы что знаем, что форму немецких военных частей использовали для других целей, - отмечает историк.

Швагжик подчёркивает, что из сохранившихся показаний узников следует, что в период сталинизма узников одевали в мундиры Вермахта, а также в форму других немецких военных частей. Делалось это с двумя целями.

- Во-первых, на территории тюрьмы такого типа одежда должна была исполнять некие определённые роли, речь шла о дополнительном унижении политических заключённых. В некоторых случаях также рассчитывали на форму какого-то линча со стороны остальных заключённых. Таким образом, старались эту группу политических притеснять особенно, - подчёркивает Кшиштоф Швагжик.

- Кроме того использовали это обмундирование, чтобы хоронить убитых узников. Просто подходили к этому прагматично – было много немецкой военной формы, и в эти мундиры вместо тюремной формы ради экономики переодевали узников в последний путь, - указывает глава вроцлавского отдела ИНП.

Среди останков 17 человек, найденных в течение двух недель эксгумационных работ, сопутствующих предметов немного.

- В подавляющем большинстве мы не находим никаких следов тканей, а тем более личных вещей, - признаёт Швагжик.

На тот факт, что речь идёт о немецких мундирах, указывают пуговицы. Останки жертв закапывались хаотически и беспорядочно. За исключением двух случаев узники лежат в общих могилах, по двое или по трое.

- Положение останков указывает, что их сбрасывали в могилы с определённой высоты. На ноги одной жертвы клали голову другой – без какого-либо уважения к человеческим телам и ритуалу похорон. Это похоже на быстрые действия, направленные на то, чтобы избавиться от тел. Тот, кто этим занимался, делал это весьма небрежно, - объясняет Швагжик.

Кроме того большинство останков несёт на себе следы казни так называемым катынским методом – выстрелом в затылок с близкого расстояния.

- На всей Лончке мы ожидаем найти около 100 человек; следует, однако, помнить, что в любой момент эти расчёты могут измениться, - добавляет он.

Эксгумационные работы на первом этапе охватывают небольшой участок вокруг памятника жертвам сталинского периода. На участке на Лончке в 1948-1956 годах были похоронены несколько сот умерших и казнённых в мокотовской тюрьме в Варшаве. ИНП надеется, что удастся найти, в частности, останки ротмистра Витольда Пилецкого, генерала Аугуста Эмиля Фильдорфа «Нила» - начальника Кедыва Верховного Командования Армии Крайовей, майора Зигмунда Шендзеляжа «Лупашки» - командира 5 Вильненской Бригады АК и подполковника Лукаша Чеплиньского – командира Объединения «Свобода и Независимость».

http://www.naszdzien...litycznych.html

Zenon Baranowski

Upokorzyć politycznych

http://ursa-tm.ru/forum....8%D1%85

Прелесть! Феерия маразма растет.

Хрестоматийное фото казни зондеркомандой



Точно, как описал польский археолог (падали с высоты в яму).


Будьте здоровы!

Сообщение отредактировал Nestor - Понедельник, 18 Февраля 2013, 07.14.30
 
NestorДата: Понедельник, 18 Февраля 2013, 05.54.09 | Сообщение # 141
Группа: Эксперт
Сообщений: 25600
Статус: Отсутствует
На варшавському цвинтарі Повонзки, що в центральній частині міста, тривають розкопки, організовані польським Інститутом національної пам’яті. Історики, археологи, судмедексперти ексгумують останки закатованих у 40-ві й 50-і роки діячів антикомуністичного підпілля. Польська влада ухвалила таке рішення, щоб нарешті розкрити одну з найстрашніших для поляків таємниць комуністичного репресивного апарату.

Поляки давно знали, що 60 років тому на Повонзках таємно ховали тіла політв’язнів. Та лише тепер країна довідується про подробиці того, що саме діялося на сумнозвісному кладовищі. На сьогодні кількість ексгумованих останків наближається до сотні.

У вбивць – катинський «почерк»

Кшиштоф Шваґжик, керівник групи, яка проводить ексгумацію, каже, що розкопано тільки незначну частину масових могил. На більшості з них комуністи згодом поховали зверху своїх заслужених діячів або ж влаштували заасфальтовані алейки. Шваґжик вважає, що ексгумація жертв комуністів – це не тільки встановлення правди про репресії, але й велика виховна місія.

«Від самого початку, відколи ми почали цим займатися, ми вирішили, що наша діяльність не може бути таємницею – службовою, державною, чи якоюсь іншою. Ми робимо це для суспільства, щоб зберегти пам’ять про героїв. Тож важко собі уявити, щоб така діяльність відбувалася за якоюсь високою огорожею з охоронцями. Щоденно десятки, а то й сотні людей спостерігають за нашою працею, розпитують нас, вони можуть безперешкодно фотографувати», – зазначає Кшиштоф Шваґжик.

Як можна пересвідчитися на власні очі, тіла вбитих у ями скидали будь-як, по кілька в одне місце. Коли на місце ексгумації прибув президент Польщі Броніслав Коморовський, він не міг приховати хвилювання. Історик за фахом, учасник антикомуністичної опозиції Коморовський говорив, що деякі відкриття стали для нього несподіваними.

«Мене дуже вразило те, що на думку людей, які проводять ексгумацію, типовим способом вбивства було не повішання, як ми вважали дотепер, а розстріл, причому у такий спосіб, як це робили в Катині – пострілом у потилицю», – сказав польський президент.

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24686102.html

Ну это же надо, блин, до такого договориться? Покойники в мундирах вермахта - это почерк Катыни. %)


Будьте здоровы!
 
NestorДата: Понедельник, 18 Февраля 2013, 06.21.16 | Сообщение # 142
Группа: Эксперт
Сообщений: 25600
Статус: Отсутствует
Безіменні могили на Повонзках «заговорили»

Степан Мігус ■ ГРОМАДА ■ №39, 2012-09-23

Нині вони лежать у тій самій безіменній могилі на варшавському престижному цвинтарі – Повонзках, на так званій «Лончці». В минулому боролися за подібну справу, хоч часто по різних сторонах: одні – за вільну Україну, інші – за вільну Польщу, однак спільно – проти комуністів…

Як поінформував представник Вроцлавської делеґатури Інституту національної пам’яті, керівник ексгумаційних заходів на Повонзках, д-р габ. Кшиштоф Шваґжик, унаслідок ексгумаційних розкопок археологи та історики знайшли останки 116 осіб. Ці останки треба тепер розпізнати. Щоб встановити дані похованих там осіб, слід спершу знайти їхніх рідних і близьких та порівняти ДНК. Поряд з польськими патріотами лежать українські борці за вільну Україну, про яких раніше заборонялося навіть говорити. Їх там може бути навіть кільканадцять.
Усім їм кати вистрелили кулю в потилицю, а потім кинули в глибоко викопані ями, як бидло – без молитви, без труни… У цих ямах на «Лончці» повинен лежати й останній командир УПА на Закерзонні Мирослав Онишкевич («Орест») та інші учасники українських національно-визвольних змагань. Жертви сталінського режиму були мордовані протягом 1948–1956 рр., переважно пострілом у потилицю. Їхні останки ховали крадькома в безіменних могилах на військовій частині Повонзок.
Поляки в першу чергу розшукують тіла своїх героїв, а серед них – останки генерала Еміля Фільдорфа («Ніла»), ротмістра Вітольда Пілецького і майора Зиґмунта Шиндзеляжа («Лупашка»). Персоналії замордованих УБ українських героїв будуть встановлюватися принагідно, це вдасться зробити лише в тому випадку, якщо віднайдуться їхні рідні і буде змога порівняти ДНК. У Польщі, на Нижній Силезії, живе син М. Онишкевича, контактні дані якого я вже передав д-ру Шваґжикові. Якщо йдеться про інших, то спершу треба встановити, кого ще з українців розстріляли у Варшаві, тільки тоді можна буде розпочати пошуки рідних.
– У віднайденій групі 116 жертв є також останки двох жінок, – говорить К. Шваґжик. – Усі інші – чоловіки. Тіла кинуто в могили без трун. В одну яму кидали по три, чотири, а навіть дев’ять страчених чи замордованих. Спосіб укладення останків, зокрема переплетені кості, вказує на те, що тіла не були складені до могили в якомусь порядку. Їх скидали будь-як, з висоти. Ями були надто короткі і вузькі, як на таку кількість жертв. Тому останки мають такий драматичний вигляд. Вони просто сплетені між собою. І це для нас додаткове дослідницьке ускладнення, бо ж віднайдені останки треба ідентифікувати.
На питання про українські жертви, зокрема членів УПА, К. Шваґжик підтвердив, що їхні останки можуть бути серед віднайдених у ямах на повонзківській «Лончці».
– Підтверджую, що серед похованих можуть бути й українці, – сказав він. – У другій половині 40-х та в 50-х роках винесено вироки багатьом особам, значною мірою керівництву польського антикомуністичного підпілля. Але є там також могили, у яких поховані звичайні криміналісти і гітлерівські злочинці… Окремою групою були ті, яких вбили за приналежність до Української повстанської армії. Цих людей теж поховано на цій території. Оскільки ті, хто закопував останки, не мали свідомості, кого ховають, то нам сьогодні зрозуміло, що в одній могилі – поряд, або один на одному – можуть лежати поховані жовніри АК, члени УПА, а також звичайні злочинці. Я стверджую, що така ситуація можлива. Для підтвердження цього потрібно провести ретельні дослідження ДНК усіх жертв, що ми й виконуємо тепер разом з ексгумаційними роботами.
Ці ідентифікаційні дослідження можуть потривати від кількох тижнів до кількох місяців, бо, як зазначив науковець, «це складний процес, який вимагає часу, і розмір проблеми величезний». Протягом п’яти тижнів науковцям вдалося отримати численний генетичний матеріал від понад 110 членів родин жертв. Без цього матеріалу неможливо було б встановити імена замордованих комуністичними катами. К. Шваґжик підтвердив, що знає деякі прізвища українських жертв.
– Але я б не хотів уже тепер про це говорити, – заявив він. – Я буду готовий відповісти на це питання через деякий час, коли вже будемо знати про українські жертви щось конкретніше. Для цього спершу треба віднайти їхні родини.

http://www.nasze-slowo.pl/%D0%B1%....BD%D0%B 7%D0%BA%D0%B0%D1%85-%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D0%B2/

В городе Угнові на доме, где жили командир шестой военного округа "Сян" Мирослав Онышкевич "Орест" и его брат куренной ВО УПА "Буг" Тарас Онышкевич "Галайда", которые отдали свою жизнь за свободу Украины, открыта мемориальная доска.
Детальніше: http://golossokal.com.ua/ru....iv.html

Онишке́вич Миросла́в (псевдо: «Орест», «Білий», «Богдан», «Олег») (* 26 січня 1911, Угнів, повіт Сокаль — † 6 липня 1950, Варшава) — полковник УПА, діяч ОУН(б), командир Військової Округи «Сян».

Брат Тарас Онишкевич (обласний комендант боївок СБ Львівщини).

Біографія

Мирослав Онишкевич народився 26 січня 1911 року в Угневі, на Львівщині . Після закінчення народної школи в Угневі навчався в мірничій школі в Ковлі. Вчився також в українській гімназії у Львові, яку не закінчив у зв'язку з хворобою.

У 1929-1931 роках навчався, був арештований польською поліцією та засуджений на один рік за співпрацю з ОУН. Після тюрми служив у польському війську, звідки знову потрапив на два роки до тюрми, звідки був звільнений з нагоди амністії після смерті Й. Пілсудського в 1935 році. Онишкевич повернувся до Угнева, де працював в адвокатській канцелярії д-ра І. Козака. В 1936 році Мирослав Онишкевич одружився з Стефанією Зварич, а через рік пізніше народився їм син Володимир.
Боротьба в лавах ОУН та УПА

Невдовзі Мирослав Онишкевич переїхав з родиною до Львова, де зайнявся веденням крамниці, а насправді весь свій час віддавав роботі в революційній ОУН.

З початком війни взяв активну участь у похідних групах в центральні і східні області України, де перебував до 1943 року. Повернувшись назад в Угнівщину, взяв активну участь у формуванні Української Повстанчої Армії. Його було включено до першого військового штабу ОУН у Галичині. Він відповідав за організацію військових структур УПА в чотирьох округах Львівщини.

У січні 1944 р., після загострення українсько-польських стосунків на Волині Мирослава Онишкевича відряджено на Сокальщину та Равщину для вишколювання нових підрозділів УПА, в чому йому допомагав його рідний брат, сотник УПА Тарас Онишкевич («Галайда»).

В 1944 році в бою з польськими партизанами його брат «Галайда» загинув.

Перед відходом німців командира «Ореста» перевели до Головного Військового Штабу УПА, де його застав прихід більшовиків.

З березня 1945 він перейшов на Закерзоння, де з жовтня обійняв пост командира Військової Округи «Сян». Фактично він розпочав виконувати ці функції лише на початку грудня 1945 р. після зустрічі з провідником ОУН на Закерзонні Ярославом Старухом («Стягом»).

Виконуючи доручення Головної Команди УПА, командир Орест розвантажує терен, висилаючи відділи УПА на Захід і Схід. Сам, незважаючи на важку хворобу легенів та на щораз більший натиск червоних польських військ, залишається на рідних землях.

Після розпуску відділів УПА у листопаді 1947 р. проживав на Західних землях Польщі разом зі своїми краянами з Угнева, які були депортовані туди під час операції «Вісла», а потім переховувався в селі Тоновіще Вроцлавського воєводства.

У березні 1948 р. Онишкевич з одним вояком своєї охорони «Богданом» був арештований польською поліцією , а в травні 1950 р. Військовий районний суд у Варшаві засудив командира «Ореста» до найвищої міру — розстрілу.

Згідно з протоколом страчений 6 липня 1950 р. у в'язниці в Мокотові у Варшаві. Його тіло закопали в безіменній могилі, ймовірно, на військовому комунальному цвинтарі на варшавських Повонзках.

На судовому процесі у Варшаві Онишкевич сказав:

«Зачитаний акт мого засудження я зрозумів, до звинувачень признаюся повністю, але не вважаю себе винним, оскільки я виконував волю своїх патріотичних переконань і обов'язок українця, який боровся за створення Незалежної української держави. Радянський Союз і Польща – це вороги українського народу, і єдиним способом для створення власної Української держави була збройна боротьба...»

http://uk.wikipedia.org/wiki....0%D0%B2

Жертвы коммунистических катов... :o


Будьте здоровы!

Сообщение отредактировал Nestor - Понедельник, 18 Февраля 2013, 06.35.46
 
ГеннадийДата: Понедельник, 18 Февраля 2013, 10.51.36 | Сообщение # 143
Группа: Модератор
Сообщений: 26519
Статус: Отсутствует
Цитата (Геннадий_)
Мозаика начинает усложняться новыми нюансами.
"30.08.44 отпущен из плена (после Klein Lessen 6011 и Ниенбург/Везер) и направлен... в особый лагерь Освитц/Бреслау"
http://obd-memorial.ru/Image2....dab6b90
http://obd-memorial.ru/Image2....c262c48
Номер записи 272052659
Фамилия Воробьев
Имя Николай
Отчество Федорович
Дата рождения 27.09.1921
Место рождения Ширяева
Последнее место службы 967 полк
Воинское звание мл. лейтенант


Как и Сапрыкин, восстал из пепла!
Якобы убит и захоронен:

Номер записи 55833100
Фамилия Воробьев
Имя Николай
Отчество Федорович
Дата рождения __.__.1921
Место рождения Тульская обл., Тарусский р-н, д. Ширяево
Дата и место призыва Тульский ГВК, Тульская обл., г. Тула
Последнее место службы 273 СД
Воинское звание лейтенант
Причина выбытия убит
Дата выбытия 15.12.1943
Название источника информации ЦАМО
Номер фонда источника информации 33
Номер описи источника информации 11458
Номер дела источника информации 276
http://obd-memorial.ru/Image2....a0f0961
http://obd-memorial.ru/Image2....dea6266

Вот здесь он якобы покоится:

Номер записи 261749888
Фамилия Воробьев
Имя Николай
Отчество Федорович
Дата рождения/Возраст __.__.1921
Воинское звание лейтенант
Дата смерти 15.12.1943
Страна захоронения Беларусь
Регион захоронения Гомельская обл.
Место захоронения Жлобинский р-н, центр д. Гелин
http://obd-memorial.ru/Image2....c31cd42

Как и Сапрыкин, оказывается жив, получает Ex.Leg отправляется в зондерлагерь возле Бреслау:
http://obd-memorial.ru/Image2....dab6b90
http://obd-memorial.ru/Image2....c262c48

Однако, в отличие от Сапрыкина, репатриируется на Родину:

Номер записи 579106915
Фамилия Воробьев
Имя Николай
Отчество Федорович
Дата рождения __.__.1921
Место рождения Калужская обл., Тарусский р-н, д. Ширяево
Дата и место призыва __.08.1941
Последнее место службы 273 СД 11 Арм.
Воинское звание лейтенант
Причина выбытия попал в плен (освобожден)
Дата выбытия __.12.1943
Источники информации РГВА
(Картотека не раскрывается - Г.К.)

Какие мотивы помешали вернуться Сапрыкину и не помешали Воробьеву?


С уважением,
Геннадий
Буду благодарен за информацию о побегах советских военнопленных
Suche alles über Fluchtversuche von russischen Kriegsgefangenen.
 
ГеннадийДата: Понедельник, 18 Февраля 2013, 10.56.39 | Сообщение # 144
Группа: Модератор
Сообщений: 26519
Статус: Отсутствует
Теперь о тех, кто освобождался из плена для комплектования РОА (в данном случае в Мюнсинген).
Как видим, штампа Ex.Leg у него нет. И в шталаг X C он тоже не попал.

http://obd-memorial.ru/Image2....5d46da8
http://obd-memorial.ru/Image2....6e694a6
Номер записи 272082516
Фамилия Никитин
Имя Федор
Отчество Иванович
Дата рождения 27.05.1916
Место рождения Дубки
Последнее место службы 250 отд. ТП
Воинское звание лейтенант
Лагерный номер 50900
Лагерь шталаг I B
Судьба лишен статуса в/п
Название источника информации ЦАМО
Номер фонда источника информации Картотека военнопленных офицеров


С уважением,
Геннадий
Буду благодарен за информацию о побегах советских военнопленных
Suche alles über Fluchtversuche von russischen Kriegsgefangenen.
 
NestorДата: Понедельник, 18 Февраля 2013, 18.52.34 | Сообщение # 145
Группа: Эксперт
Сообщений: 25600
Статус: Отсутствует
Цитата (Геннадий_)
Какие мотивы помешали вернуться Сапрыкину и не помешали Воробьеву?

Так и у меня вопрос тот же. Лагерь непонятный совсем. То ли на базе бывшего для депортировавшихся поляков, который был устроен в городских ресторанах (как это вообще понимать?), т. е. по идее, должен был быть сравнительно комфортным, то ли бараки рабочих речного затона (туда собирались на зимовку речные суда). Назывался RAD-Lager, по-польски буквально obóz Służby Pracy Rzeszy. Службы общественных (принудительных) работ, что ли? Затрудняюсь перевести. Это мог быть фернихтунгслагерь - речные работы тяжелые. Вполне мог быть также и какой-то еще третий лагерь, о котором никаких больше данных нет, кроме упоминаний в перскартах. Непонятно совсем ничего вообще.


Будьте здоровы!

Сообщение отредактировал Nestor - Понедельник, 18 Февраля 2013, 18.53.54
 
NestorДата: Понедельник, 18 Февраля 2013, 19.10.21 | Сообщение # 146
Группа: Эксперт
Сообщений: 25600
Статус: Отсутствует
Вики
The Reichsarbeitsdienst (or RAD, Reich Labour Service) was an institution established by Nazi Germany as an agency to help mitigate the effects of mass unemployment, militarise the workforce and indoctrinate it with Nazi ideology. During the Second World War it was an auxiliary formation which provided support for the Wehrmacht.
The RAD was divided into two major sections, the Reichsarbeitsdienst Männer (RAD/M) for men and the Reichsarbeitdienst der weiblichen Jugend (RAD/wJ) for women.

The RAD was composed of 40 districts each called an Arbeitsgau (lit. Work District). Each of these districts was headed by an officer with headquarters staff and a Wachkompanie (Guard Company). Under each district were between six and eight Arbeitsgruppen (Workers Groups), battalion-sized formations of 1200–1800 men. These groups were divided into six company-sized RAD-Abteilung units. Each rank and file RAD man was supplied with a spade and a bicycle. The RAD symbol, an arm badge in the shape of an upward pointing shovel blade, was displayed on the upper left shoulder of all uniforms and great-coats worn by all personnel.
The RAD was classed as Wehrmachtgefolge (lit. Armed Forces Auxiliaries). Auxiliary forces with this status, while not a part of the Armed Forces themselves, provided such vital support that they were given protection by the Geneva Convention. Some, including the RAD, were militarised.

During the early war Norwegian and Western campaigns, hundreds of RAD units were engaged in supplying frontline troops with food and ammunition, repairing damaged roads and constructing and repairing airstrips. Throughout the course of the war, the RAD were involved in many projects. The RAD units constructed coastal fortifications (many RAD men worked on the Atlantic Wall), laid minefields, manned fortifications, and even helped guard vital locations and prisoners.

The role of the RAD was not limited to combat support functions. Hundreds of RAD units received training as anti-aircraft units and were deployed as RAD Flak Batteries. Several RAD units also performed combat on the eastern front as infantry. As the German defences were devastated, more and more RAD men were committed to combat. During the final months of the war RAD men formed 6 major frontline units, which were involved with serious fighting. On the western front Reicharbeitsdienst troops were used as reinforcements to the 9SS Engineer Abt (SS-Captain Moeller) in the fighting to retake the northern end of the Arnhem bridge from British Paratroopers under Col. Frost. This action was during Operation Market-Garden, September, 1944. It was noted that the troops had no combat experience. SS-Captain Moeller's report concluded: "These men were rather sceptical and reluctant at the beginning, which was hardly surprising. But when they were put in the right place they helped us a lot; and in time they integrated completely, becoming good and reliable comrades." Losses for these troops were in the hundreds.


Будьте здоровы!

Сообщение отредактировал Nestor - Понедельник, 18 Февраля 2013, 19.16.22
 
NestorДата: Понедельник, 18 Февраля 2013, 19.13.21 | Сообщение # 147
Группа: Эксперт
Сообщений: 25600
Статус: Отсутствует
Так, вроде, чутку понятней. Но, может, и наоборот.

Будьте здоровы!
 
ГеннадийДата: Понедельник, 18 Февраля 2013, 20.03.53 | Сообщение # 148
Группа: Модератор
Сообщений: 26519
Статус: Отсутствует
Цитата (Nestor)
Цитата (Геннадий_)
Какие мотивы помешали вернуться Сапрыкину и не помешали Воробьеву?

Так и у меня вопрос тот же. Лагерь непонятный совсем... Назывался RAD-Lager

RAD- лагеря наверняка были в каждом военном округе, потому никакого смысла гнать Воробьева на восток.
Всё-таки его Sonderlager - нечто другое.
Немцы поставить его к стенке могли на западе, без всякого марша в Бреслау? Элементарно.
Один ли Воробьев отправлен из Нинбурга на восток? Предположу, что нет; надо искать перскарты других с направлением в будущий Festung Breslau.


С уважением,
Геннадий
Буду благодарен за информацию о побегах советских военнопленных
Suche alles über Fluchtversuche von russischen Kriegsgefangenen.
 
NestorДата: Понедельник, 18 Февраля 2013, 22.04.07 | Сообщение # 149
Группа: Эксперт
Сообщений: 25600
Статус: Отсутствует
Прокомментирую цитату на английском. Похоже на то, что РАД, в принципиальное отличие от ОТ, вовсе не применялись на восточном фронте. Атлантический вал, его строительство, упоминаются в тексте. Значит, и в Нормандии они действовали тоже. А нормальным образом они работали в 40 рабочих округах (Arbeitsgau) в самом рейхе. И в этом плане не были жестко привязаны к военным округам, которых было гораздо меньше. В каждом гау имелось от 6 до 8 Arbeitsgruppen, представлявших собой батальоноподобные формирования силой 1,2 - 1,8 тыс. чел. Получается типа нашей трудармии. Каждому полагался шанцевый инструмент и велосипед. Занимались не только строительством, но противовоздушной обороной.
Короче, похоже на то, что туда принимали одних арийцев, которые не годились к строевой. В числе исполнявшихся ими функций упоминается также охрана заключенных. Не знаю, как это можно было делать без оружия, которого им, возможно, не давали, но так в тексте. По всему, во Вроцлаве арбайтсгруппа РАД занималась строительством оборонительных сооружений, возможно, ремонтом речных судов, привлекалась к охране заключенных и военнопленных.
В Нормандии бойцы Туркестанского легиона явно работали в сцепке с рабочей группой РАД. Почему нечто подобное не могло иметь места во Вроцлаве?
Только Валли такими делами не занималась. Готовила диверсантов и шпионов для работы во вражеском тылу, в т. ч. глубоком, в т. ч. с продолжительным "засыпанием". Хороший способ засылки - отправить агента под видом обычного пленного в (якобы?) обычный шталаг, ожидающий скорого освобождения.

Грубо на пальцах примерно таким образом.

С другой стороны, подумав. Наверно, англичане соображали, что делали, что депортировали нам сдавшихся им в Нормандии туркестанцев. Если среди них были завербованные Валли, а вероятность этого очень высокая, то на фига им было на свою голову приючать у себя шпионов? И сбросили от себя эту головную боль на русских.


Будьте здоровы!

Сообщение отредактировал Nestor - Понедельник, 18 Февраля 2013, 22.11.14
 
ГеннадийДата: Понедельник, 18 Февраля 2013, 22.11.15 | Сообщение # 150
Группа: Модератор
Сообщений: 26519
Статус: Отсутствует
Цитата (Nestor)
похоже на то, что туда принимали одних арийцев

Нет. Такие записи встречаются в картах военнопленных.
Цитата (Nestor)
Только Валли такими делами не занималась. Готовила диверсантов и шпионов для работы во вражеском тылу, в т. ч. глубоком, в т. ч. с продолжительным "засыпанием". Хороший способ засылки - отправить агента под видом обычного пленного в (якобы?) обычный шталаг, ожидающий скорого освобождения.

Воробьев рядовой лейтенант. Какой интерес к нему мог быть у Walli? Никакого.
Да и не было смысла "легендировать" его отправкой в шталаг X C, чтобы потом переправить ближе к Восточному фронту. Достаточно было ему устроить мнимый побег еще из Восточной Пруссии.


С уважением,
Геннадий
Буду благодарен за информацию о побегах советских военнопленных
Suche alles über Fluchtversuche von russischen Kriegsgefangenen.
 
Авиации СГВ форум » МЕМОРИАЛЫ И ЗАХОРОНЕНИЯ СОВЕТСКИХ ВОИНОВ » ПОИСК ПО ВСЕМ СТРАНАМ » Без вести пропавшие » ЗВЕЗДА И КРЕСТ КОМБАТА САПРЫКИНА (О моём земляке)
Поиск: